2. Облік розрахунків за податками і платежами

2.1 Загальні принципи побудови податкової системи України

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. 

Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Податки — це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.

Згідно Податкового кодексу України  побудова системи оподаткування базується на таких принципах:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності з допомогою введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковості через впровадження норм щодо сплати податків і зборів та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначності і пропорційності у справлянні податків з юридичних осіб через вилучення певної частки від одержаного прибутку, сплата рівних податків при однакових розмірах прибутку, пропорційно більших податків — з більших прибутків;

• рівності як недопущення проявів податкової дискримінації, застосування однакового підходу до всіх суб'єктів господарювання;

• соціальної справедливості, тобто забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі доходи;

• стабільності шляхом забезпечення незмінності податків, зборів, їх ставок, пільг протягом бюджетного року;

• економічної обґрунтованості рівня податків і обов'язкових зборів з врахуванням показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей держави, необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;

• сплати через встановлення таких строків сплати податків і зборів, які б забезпечили своєчасне надходження коштів до бюджету і фінансування запланованих потреб;

• компетенції, тобто встановлення і скасування податків і зборів, податкових пільг їхнім платникам повинно здійснюватися відповідно до розмежування повноважень між Верховною Радою України,  і сільськими, селищними та міськими радами;

• єдиного підходу в розробці податкових законів з чітким визначенням платника податку і збору, податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати, підстав для надання пільг;

• доступності, тобто забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Податки і обов'язкові збори мають двояке призначення. З одного боку, вони виконують фіскальну функцію, тобто є головним джерелом доходів бюджетів. З другого боку, їм притаманна і економічна функція, оскільки податки впливають на процес суспільного відтворення і визначають його темпи, інвестиційні можливості підприємств, платоспроможний попит населення.

Кожен податок має чітко визначений об'єкт оподаткування, який дуже часто вказується в його назві, тобто це предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, прибуток).

Платником, або суб'єктом податку є фізичні або юридичні особи, на яких згідно з діючими законами покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Джерелом податку виступає дохід суб'єкта оподаткування з якого сплачується податок (прибуток, заробітна плата).

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування (фізична чи грошова). Наприклад, одиниця виміру земельної ділянки, одиниця потужностей двигуна транспортного засобу, одиниця грошового доходу.

Податкова ставка - це встановлена величина податку на одиницю оподаткування.
Податкові пільги - повне або часткове звільнення від податків для певних категорій платників.

 

2.2 Види податків та зборів

 Відповідно до статті 8 ПКУ в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Загальнодержавні податки та збори (ст. 9 ПКУ):

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на додану вартість;

• акцизний податок;

• екологічний податок;

• рентна плата;

• мито.

Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Кодексом, забороняється.

Місцеві податки (ст. 10):

• податок на майно;

• єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

• збір за місця для паркування транспортних засобів;

• туристичний збір.

В залежності від форми оподаткування є:

1. прямі податки;

2. непрямі податки.

Об'єктом оподаткування прямими податками є дохід, прибуток, майно. Вони накладаються безпосередньо на платників і розмір цих податків залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Наприклад, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю.

Непрямі податки входять до складу цін на товари та послуги, їх розмір не залежить від доходів платника. Непрямі податки вважаються найбільш соціально несправедливими, оскільки вони є обтяжливими для незаможніх верств населення. Проте фіскальне значення цих податків надзвичайно велике, тому що вони забезпечують державі постійні і значні доходи. В складі непрямих податків є універсальні акцизи (податок на додану вартість), специфічні акцизи (акцизний податок).

В залежності від об'єкта оподаткування існують:

1. податки на доходи (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб);

2. податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний податок);

3. податки на майно (податок на нерухоме майно, плата за землю).

В залежності від розміру ставок податків розрізняють:

1. пропорційні податки — стягуються за стабільною ставкою незалежно від величини об'єму оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість);

2. прогресивні податки — ставки їх збільшуються відповідно до зростання об'єкта оподаткування (податок на доходи фізичних осіб).

​​

2.3 Облік податку на додану вартість

Нарахування та сплата податку на додану вартість здійснюється згідно розділу V ПКУ.

Платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, яка:

-  здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. 

     Обов’язковій реєстрації платниками ПДВ з 01 січня 2015 року підлягатимуть лише особи, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищуватиме 1 млн. грн. без врахування ПДВ.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

• поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України;

•  ввезення товарів (пересилання ) товарів на митну територію України;

• вивезення ( пересилання )товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Платник ПДВ зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Планом рахунків для обліку ПДВ передбачені такі субрахунки:

641 «Розрахунки за податками»(аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість»)

643 «Податкові зобов'язання»

644 «Податковий кредит»

Податкові зобов’язання – загальна сума податку отримана (нарахована) платником податку в звітному періоді та визначена згідно з ПКУ.

Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених, нарахованих платником податку в звітному періоді, в зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг.

Субрахунки 643 «Податкові зобов'язання», 644 «Податковий кредит» застосовуються в таких випадках:

• оплата за товари, роботи, послуги надійшла раніше ніж пройшло відвантаження.

• перерахована передоплата постачальнику за товари, роботи, послуги.

• оформлення податкового векселя при імпортуванні товарів.

При цьому субрахунок 643 «Податкові зобов'язання» може мати на кінець звітного періоду тільки дебетове або нульове сальдо. Дебетове сальдо створюється в тому випадку, якщо на балансі підприємства рахуються:

• кредиторська заборгованість по авансам отриманим;

• кредиторська заборгованість, що виникла в результаті отримання товарів по бартерному контракту;

• непогашений податковий вексель чи вексель, погашений в поточному звітному періоді.

Субрахунок 643 «Податкові зобов'язання» є пасивним. По кредиту субрахунку 643 відображаються суми нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ в частині відвантаженої продукції ( виконаних робіт, наданих послуг), строк оплати яких ще не настав, у кореспонденції з дебетом рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності».

По дебету субрахунку 643 відображаються суми нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ , строк оплати якого до бюджету настав, у кореспонденції з кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками.

Субрахунок 644 «Податковий кредит» є активним. По дебету даного субрахунку відображаються суми ПДВ по отриманих товарах (роботах, послугах), вартість яких відноситься на валові витрати (або підлягає амортизації), але оплата яких у даному звітному періоді не здійснена або відсутні податкові накладні, незалежно від факту оплати за матеріали та послуги. Субрахунок 644 по дебету кореспондує з кредитом рахунків класу 6 «Поточні зобов'язання». По кредиту субрахунку 644 відображаються суми ПДВ по оплачених товарах, роботах ,послугах та наявні податкові накладні, у кореспонденції з дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками».

Сальдо рахунку 644 може бути нульовим , дебетовим, кредитовим. Якщо на балансі підприємства рахуються тільки кредиторська заборгованість за товари, отримані в рахунок бартерного контракту, то сальдо 644 буде на кінець місяця дебетовим. Якщо на підприємстві є тільки дебіторська заборгованість по авансам виданим та передоплата, то сальдо 644 рахунку буде кредитовим.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки (продажу) товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці (продажу), а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

• або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

• або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким продажем товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

За дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» відображаються суми податкового кредиту з ПДВ, на які має право підприємство, а по кредиту – суми податкових зобов'язань з ПДВ.

В кінці звітного періоду обороти по кредиту та обороти по дебету субрахунку 641 зіставляються. Якщо кредитовий оборот більше від дебетового, то різниця між ними дорівнює сумі ПДВ, яка підлягає перерахуванню підприємством в бюджет. Перерахування суми ПДВ в бюджет відображається таким записом:

Дебет 641 «Розрахунки за податками»

Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Якщо дебетовий оборот більший кредитового, то сума різниці між ними означає суму ПДВ , яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Зарахування на поточний рахунок суми відшкодування відображається записом:

Дебет 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит 641 «Розрахунки за податками»

 

2.4 Облік податку на прибуток

Підприємства сплачують податок на прибуток підприємств згідно з розділом III ПКУ.

Платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької діяльності,бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валові витрати виробництва – суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Поточний податок на прибуток – сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства (наводиться у податковій Декларації про прибуток підприємства).

Ставка податку на прибуток становить 18%.

Суми валових доходів, валових витрат та амортизації для розрахунку прибутку, який підлягає оподаткуванню, визначаються за даними податкового обліку і відображаються у декларації про прибуток підприємства та у відповідних додатках до неї.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

б) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 17 поточний податок на прибуток визнається зобов’язанням у сумі, що підлягає сплаті до бюджету.

Нарахування суми поточного податку на прибуток за звітний період у бухгалтерському обліку відображається записом:

Дебет 981 «Витрати на податок з прибутку від звичайної діяльності»

Кредит 641 «Розрахунки за податками» (аналітичний рахунок «Податок на прибуток»)

Перерахування до бюджету податку на прибуток відображається записом:

Дебет 641 «Розрахунки за податками» (аналітичний рахунок «Податок на прибуток»)

Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

 

2.5 Облік єдиного податку

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному ПКУ.
Єдиний податок

Законодавчо, єдиний податок регламентовано  в XIV розділі Податкового Кодексу України.