1. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками
1.1 Основні положення розрахунків з постачальниками та підрядниками
Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники та підрядники.
Постачальники — це юридичні і фізичні особи, які здійснили для підприємства поставку виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, необоротних активів чи інших цінностей. За поставку виникли зобов’язання, які підлягають оплаті.
Підрядники — це юридичні та фізичні особи, які виконали для підприємства будівельні, ремонтні чи інші роботи.
Розрахунки з постачальниками та підрядниками відносяться до поточних зобов’язань підприємства.
Завданнями обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками є своєчасне, повне і правильне документальне оформлення і відображення на рахунках синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій з виникнення і погашення кредиторської заборгованості, не допускаючи прострочок у платежах і уникаючи штрафних санкцій.
1.2 Документальне оформлення господарських операцій з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками
Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками використовують такі документи: супровідні документи надходження товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт і наданих послуг і банківські (касові) документи про оплату їх вартості.
Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться на підставі документів постачальника: товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних тощо.
Для забезпечення оплати підприємством-покупцем бажаних цінностей на його адресу від постачальника виставляється «Рахунок-фактура», в якому вказується кількість, ціна і загальна сума (з урахуванням ПДВ) щодо їх оплати. Даний документ повинен бути акцептований покупцем (згода покупця прийняти рахунок до оплати). Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюють видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з доданими виправдними документами).
Підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару також є документ, що підтверджує його якість. В разі невідповідності одержаних товарно-матеріальних цінностей умовам договору виставляється претензія постачальнику.
Для отримання у постачальника придбаних цінностей самовивозом, представнику підприємства-покупця повинна бути видана «Довіреність на одержання цінностей»). Видача покупцю із складу постачальника товарно-матеріальних цінностей здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних. Вантажі, які надходять на підприємство від постачальників, реєструють у «Журнал обліку вантажів, що надійшли». Записи у «Картки складського обліку» цінностей, що надійшли, здійснюються на підставі товарно-транспортних накладних або «Прибуткового ордера», який оформляється комірником по факту їх надходження.
1.3 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками
Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».
За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, списання тощо.
Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:
-
631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;
-
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»;
-
633 «Розрахунки з учасниками ПФГ».
На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.
На субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.
На субрахунку 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ» учасник ПФГ веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги.
Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.
Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками використовують Журнал 3 та Відомість 3.3 (сільськогосподарські підприємства - Реєстр № 3.3 сг., Журнал-ордер № 3 В сг.) і Головну книгу.
1.4 Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками
Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками:
ТЕМА 4.2 ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗА ЗОБОВ'ЯЗАННЯМИ
2. Облік розрахунків за податками і платежами
2.1 Загальні принципи побудови податкової системи України
Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння.
Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.
Податки — це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.
Згідно Податкового кодексу України побудова системи оподаткування базується на таких принципах:
-
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності з допомогою введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;
-
обов'язковості через впровадження норм щодо сплати податків і зборів та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
-
рівнозначності і пропорційності у справлянні податків з юридичних осіб через вилучення певної частки від одержаного прибутку, сплата рівних податків при однакових розмірах прибутку, пропорційно більших податків — з більших прибутків;
-
рівності як недопущення проявів податкової дискримінації, застосування однакового підходу до всіх суб'єктів господарювання;
-
соціальної справедливості, тобто забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі доходи;
-
стабільності шляхом забезпечення незмінності податків, зборів, їх ставок, пільг протягом бюджетного року;
-
економічної обґрунтованості рівня податків і обов'язкових зборів з врахуванням показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей держави, необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;
-
сплати через встановлення таких строків сплати податків і зборів, які б забезпечили своєчасне надходження коштів до бюджету і фінансування запланованих потреб;
-
компетенції, тобто встановлення і скасування податків і зборів, податкових пільг їхнім платникам повинно здійснюватися відповідно до розмежування повноважень між Верховною Радою України, і сільськими, селищними та міськими радами;
-
єдиного підходу в розробці податкових законів з чітким визначенням платника податку і збору, податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати, підстав для надання пільг;
-
доступності, тобто забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.
Податки і обов'язкові збори мають двояке призначення. З одного боку, вони виконують фіскальну функцію, тобто є головним джерелом доходів бюджетів. З другого боку, їм притаманна і економічна функція, оскільки податки впливають на процес суспільного відтворення і визначають його темпи, інвестиційні можливості підприємств, платоспроможний попит населення.
Кожен податок має чітко визначений об'єкт оподаткування, який дуже часто вказується в його назві, тобто це предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, прибуток).
Платником, або суб'єктом податку є фізичні або юридичні особи, на яких згідно з діючими законами покладено обов'язок сплачувати податки і збори.
Джерелом податку виступає дохід суб'єкта оподаткування з якого сплачується податок (прибуток, заробітна плата).
Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування (фізична чи грошова). Наприклад, одиниця виміру земельної ділянки, одиниця потужностей двигуна транспортного засобу, одиниця грошового доходу.
Податкова ставка - це встановлена величина податку на одиницю оподаткування.
Податкові пільги - повне або часткове звільнення від податків для певних категорій платників.
2.2 Види податків та зборів
Відповідно до статті 8 ПКУ в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Загальнодержавні податки та збори (ст. 9 ПКУ):
-
податок на прибуток підприємств;
-
податок на доходи фізичних осіб;
-
податок на додану вартість;
-
акцизний податок;
-
екологічний податок;
-
рентна плата;
-
мито.
Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Кодексом, забороняється.
Місцеві податки (ст. 10):
-
податок на майно;
-
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
-
збір за місця для паркування транспортних засобів;
-
туристичний збір.
В залежності від форми оподаткування є:
-
прямі податки;
-
непрямі податки.
Об'єктом оподаткування прямими податками є дохід, прибуток, майно. Вони накладаються безпосередньо на платників і розмір цих податків залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Наприклад, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю.
Непрямі податки входять до складу цін на товари та послуги, їх розмір не залежить від доходів платника. Непрямі податки вважаються найбільш соціально несправедливими, оскільки вони є обтяжливими для незаможніх верств населення. Проте фіскальне значення цих податків надзвичайно велике, тому що вони забезпечують державі постійні і значні доходи. В складі непрямих податків є універсальні акцизи (податок на додану вартість), специфічні акцизи (акцизний податок).
В залежності від об'єкта оподаткування існують:
-
податки на доходи (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб);
-
податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний податок);
-
податки на майно (податок на нерухоме майно, плата за землю).
В залежності від розміру ставок податків розрізняють:
-
пропорційні податки — стягуються за стабільною ставкою незалежно від величини об'єму оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість);
-
прогресивні податки — ставки їх збільшуються відповідно до зростання об'єкта оподаткування (податок на доходи фізичних осіб).
2.3 Облік податку на додану вартість
Нарахування та сплата податку на додану вартість здійснюється згідно розділу V ПКУ.
Платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, яка:
- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Обов’язковій реєстрації платниками ПДВ з 01 січня 2015 року підлягатимуть лише особи, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищуватиме 1 млн. грн. без врахування ПДВ.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
-
поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України;
-
ввезення товарів (пересилання ) товарів на митну територію України;
-
вивезення ( пересилання )товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Платник ПДВ зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Планом рахунків для обліку ПДВ передбачені такі субрахунки:
641 «Розрахунки за податками»(аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість»)
643 «Податкові зобов'язання»
644 «Податковий кредит»
Податкові зобов’язання – загальна сума податку отримана (нарахована) платником податку в звітному періоді та визначена згідно з ПКУ.
Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених, нарахованих платником податку в звітному періоді, в зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг.
Субрахунки 643 «Податкові зобов'язання», 644 «Податковий кредит» застосовуються в таких випадках:
-
оплата за товари, роботи, послуги надійшла раніше ніж пройшло відвантаження.
-
перерахована передоплата постачальнику за товари, роботи, послуги.
-
оформлення податкового векселя при імпортуванні товарів.
При цьому субрахунок 643 «Податкові зобов'язання» може мати на кінець звітного періоду тільки дебетове або нульове сальдо. Дебетове сальдо створюється в тому випадку, якщо на балансі підприємства рахуються:
-
кредиторська заборгованість по авансам отриманим;
-
кредиторська заборгованість, що виникла в результаті отримання товарів по бартерному контракту;
-
непогашений податковий вексель чи вексель, погашений в поточному звітному періоді.
Субрахунок 643 «Податкові зобов'язання» є пасивним. По кредиту субрахунку 643 відображаються суми нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ в частині відвантаженої продукції ( виконаних робіт, наданих послуг), строк оплати яких ще не настав, у кореспонденції з дебетом рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності».
По дебету субрахунку 643 відображаються суми нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ , строк оплати якого до бюджету настав, у кореспонденції з кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками.
Субрахунок 644 «Податковий кредит» є активним. По дебету даного субрахунку відображаються суми ПДВ по отриманих товарах (роботах, послугах), вартість яких відноситься на валові витрати (або підлягає амортизації), але оплата яких у даному звітному періоді не здійснена або відсутні податкові накладні, незалежно від факту оплати за матеріали та послуги. Субрахунок 644 по дебету кореспондує з кредитом рахунків класу 6 «Поточні зобов'язання». По кредиту субрахунку 644 відображаються суми ПДВ по оплачених товарах, роботах ,послугах та наявні податкові накладні, у кореспонденції з дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками».
Сальдо рахунку 644 може бути нульовим , дебетовим, кредитовим. Якщо на балансі підприємства рахуються тільки кредиторська заборгованість за товари, отримані в рахунок бартерного контракту, то сальдо 644 буде на кінець місяця дебетовим. Якщо на підприємстві є тільки дебіторська заборгованість по авансам виданим та передоплата, то сальдо 644 рахунку буде кредитовим.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки (продажу) товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
-
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці (продажу), а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
-
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
-
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
-
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким продажем товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
За дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» відображаються суми податкового кредиту з ПДВ, на які має право підприємство, а по кредиту – суми податкових зобов'язань з ПДВ.
В кінці звітного періоду обороти по кредиту та обороти по дебету субрахунку 641 зіставляються. Якщо кредитовий оборот більше від дебетового, то різниця між ними дорівнює сумі ПДВ, яка підлягає перерахуванню підприємством в бюджет. Перерахування суми ПДВ в бюджет відображається таким записом:
Дебет 641 «Розрахунки за податками»
Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
Якщо дебетовий оборот більший кредитового, то сума різниці між ними означає суму ПДВ , яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Зарахування на поточний рахунок суми відшкодування відображається записом:
Дебет 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
Кредит 641 «Розрахунки за податками»
2.4 Облік податку на прибуток
Підприємства сплачують податок на прибуток підприємств згідно з розділом III ПКУ.
Платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької діяльності,бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
Валові витрати виробництва – суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Поточний податок на прибуток – сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства (наводиться у податковій Декларації про прибуток підприємства).
Ставка податку на прибуток становить 18%.
Суми валових доходів, валових витрат та амортизації для розрахунку прибутку, який підлягає оподаткуванню, визначаються за даними податкового обліку і відображаються у декларації про прибуток підприємства та у відповідних додатках до неї.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
б) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п. 5 П(С)БО 17 поточний податок на прибуток визнається зобов’язанням у сумі, що підлягає сплаті до бюджету.
Нарахування суми поточного податку на прибуток за звітний період у бухгалтерському обліку відображається записом:
Дебет 981 «Витрати на податок з прибутку від звичайної діяльності»
Кредит 641 «Розрахунки за податками» (аналітичний рахунок «Податок на прибуток»)
Перерахування до бюджету податку на прибуток відображається записом:
Дебет 641 «Розрахунки за податками» (аналітичний рахунок «Податок на прибуток»)
Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
2.5 Облік єдиного податку
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному ПКУ.
Єдиний податок
Законодавчо, єдиний податок регламентовано в XIV розділі Податкового Кодексу України.
4 група єдиного податку починаючи з 2015 року сформована з колишніх платників фіксованого сільськогосподарського податку.
Для платників 4 групи єдиного податку починаючи з 2015 року збережені майже всі умови їх оподаткування, які раніше були передбачені для платників ФСН. На цю групу не поширюються обмеження в частині об'ємів доходу або кількості найнятих працівників, як це передбачено для платників 1 і 2 груп.
Щоб отримати статус платника єдиного податку, сільгосппідприємства повинні виконувати умови відносно долі сільськогосподарського товаровиробництва зa попередній податковий (звітний) рік, якa має дорівнювати aбо перевищувати 75 відсотків (згідно пп.4 пунктy 291.4 ПKУ). Згідно п.2921.1 ПKУ права власності або ж користування земельними ділянками мають бути оформлені тa зареєстровані відповідно до законодавства.
До податкового законодавства внесена вимога про обов'язкову реєстрацію договорів, якими передбачається право власності тa право користування земельними ділянками, y тoму числі нa умовах оренди. Адже згідно п.2921.3 підставою для нарахувaння єдиного податку платникaми 4 групи є данi державного земельного кадастру, данi з державного реєстру речових прaв на нерухоме майно. Відповідно, площа земельних ділянок, інформація про які не внесена до державного земельного кадастру, фактично не включатиметься в базу оподаткування єдиного податку.
База оподаткування на поточний рік для 4 групи єдиного податку визначається за нормативною грошовoю оцінкою земельної ділянки з yрахуванням коефіцієнта індексації, визначеногo станом на 01 січня податкового (звітного) року, відповідно дo порядку, передбаченого для плати зa землю (пп.2921.2 ПКУ).
3. Облік розрахунків за страхуванням
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій , яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавець), громадянам, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного страхування:
-
пенсійне страхування;
-
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
-
медичне страхування;
-
страхування на випадок безробіття;
-
інші види страхування, передбачені законами України.
Усі відносини, що виникають при різних страхових випадках, регулюються окремими законами.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ) - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.
Повноваженнями щодо адміністрування ЄСВ наділено Пенсійний фонд України.
Платниками ЄСВ є страхувальники (названі в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) та застраховані особи (названі в пп. 2 - 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.
Єдиний соціальний внесок нараховується на:
-
заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці;
-
винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором (далі - ЦПД);
-
оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
-
допомогу по тимчасовій непрацездатності;
-
допомоги або компенсації згідно із законодавством;
-
грошове забезпечення.
Єдиний соціальний внесок обчислюється в межах максимальної величини бази, яка дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ). При цьому для внеску передбачено і мінімальний розмір, обчислений виходячи з мінімальної зарплати, що діє в місяці, за який нараховують зарплату, дохід (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Правила сплати ЄСВ наведено у ст. 9 Закону про ЄСВ. Основні з них такі:
-
ЄСВ сплачується в безготівковій формі на рахунки, спеціально відкриті ПФУ в органах Держказначейства;
-
днем сплати є день, коли ЄСВ списано з рахунка платника незалежно від строку зарахування коштів на рахунок ПФУ (ч. 10 ст. 9 Закону про ЄСВ);
-
зобов'язання зі сплати ЄСВ повинні виконуватися в першу чергу, крім зобов'язань із зарплати (доходу), у тому числі і перед зобов'язаннями зі сплати податків (ч. 12 ст. 9 Закону про ЄСВ);
-
платники ЄСВ зобов'язані сплачувати ЄСВ не пізніше числа місяця, наступного за базовим звітним періодом (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
При цьому базовим періодом для ЄСВ є календарний місяць (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Сплачений ЄСВ розподілятиметься за видами соціального страхування (до бюджету ПФУ, ФНВ, ФССТВП та ФБ) пропорційно сумам ЄСВ у відсотках.
Для роботодавців ставки єдиного внеску встановлюються у відсотках до бази нарахування цього внеску та становить 22%.
На рахунку 65 ведеться облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням.
За кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.
Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" має такі субрахунки:
-
651 "За пенсійним забезпеченням"
-
652 "За соціальним страхуванням"
-
654 "За індивідуальним страхуванням"
-
655 "За страхуванням майна"
На субрахунку 651 "За пенсійним забезпеченням" ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.
На субрахунку 652 "За соціальним страхуванням" ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов'язкове соціальне страхування.
На субрахунку 654 "За індивідуальним страхуванням" ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та по обов'язковому страхуванню, що встановлюється законодавством.
На субрахунку 655 "За страхуванням майна" ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям.
Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.
Платежі за страхування включають у витрати виробництва, здійснюючи запис за дебетом рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" і за кредитом рахунку 65. Перерахування коштів страховим організаціям (страховикам) проводять з поточного рахунку: дебет рахунку 65 і кредит рахунку 31 "Рахунки в банках".
Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за страхуванням ведуть в журналах № 5 і 5А, а в сільськогосподарських підприємствах - в журналі-ордері № 5Б с. г.
4. Облік розрахунків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
Оплата днів непрацездатності у зв'язку з хворобою або травмою, не пов'язаною з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням особи, — це обов'язок як підприємства, так і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд). Але саме підприємство зобов'язане розрахувати суму лікарняних, які повинен отримати працівник. Про головні моменти, пов'язані з виплатою лікарняних, і піде мова.
Розрахунок та виплату лікарняних здійснюють на підставі листка непрацездатності. Перш ніж розрахувати лікарняні, варто уважно перевірити, чи правильно заповнено лікарняний листок. Правила його складання встановлені в Iнструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. №455 із змінами та доповненнями. Якщо в отриманому від працівника листку непрацездатності виявлено неточності (неправильності), виплачувати допомогу за ним не можна.
Суму лікарняних визначають залежно від того, який страховий стаж має працівник. При цьому страховий стаж обчислюють на день настання страхового випадку.
У формулі розрахунку лікарняних застосовуються різні коефіцієнти залежно від страхового стажу конкретного працівника.
У загальному випадку за перші 5 к. д. непрацездатності оплачує працівнику підприємство, а вже з 6-го к. д. виплату здійснює Фонд (ч. 2 ст. 35 Закону №2240). Залежно від страхового випадку є певні строки, що обмежують період оплати непрацездатності відповідно до ст. 35 Закону №2240.
Сума лікарняних, декретних застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
Слід зазначити, що згідно з частиною першою ст. 26 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% від середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Отже, декретний лікарняний не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) у розрахунку на місяць не має перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Це означає, що на сьогодні в місяць 20 706 грн. — максимум.
Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не має перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку.
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. До поважних причин належать: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, у тому числі внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.
Якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку застрахована особа має страховий стаж менше ніж шість місяців,середня заробітна плата визначається для розрахунку:
допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць, — не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;
допомоги по вагітності та пологах виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць, — не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Розрахунок середнього заробітку регулюється Порядком № 1266, і в цілому обчислюється наступним чином: заробітна плата, з якої сплачено єдиний внесок за розрахунковий період ділиться на кількість календарних днів (годин) за цей же період:
Зс = Зр.п. / Дк.п., де
Зр.п. – заробітна плата за розрахунковий період;
Др.п. – кількість календарних днів за розрахунковий період.
Щодо видів виплат, які включаються у розрахунок, то вони повинні відповідати наступним критеріям:
1) входити у склад основної та додаткової заробітної плати;
2) включатися у базу для нарахування єдиного внеску.
Це означає, що ті виплати, які нараховані протягом періоду, в якому робітник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, не враховуються при розрахунку. До таких виплат належать лікарняні та відпускні.
Для визначення розміру лікарняних потрібно перемножити всього три (уже знайдених нами) показники:
Л = Зср. * Д * С, де
1) Зср. - середньоденна (середньогодинна) заробітна плата;
2) Д - кількість робочих днів (годин) по графіку роботи підприємства, які припадають на дні непрацездатності і підлягають оплаті;
3) С - відсоток оплати лікарняного (залежить від кількості років страхового стажу працівника).
Для отримання коштів від Фонду на оплату листка непрацездатності підприємство відкриває окремий поточний рахунок у будь-якому банку України, на який і будуть зараховуватися кошти від Фонду (ч. 2 ст. 21 Закону №2240). Якщо страхувальник-роботодавець належить до бюджетних установ, такий рахунок відкривають у відповідному органі Держказначейства України.
Рішення про оплату за рахунок коштів Фонду наданого працівником листка непрацездатності приймає комісія (або уповноважений) із соціального страхування підприємства (ч. 3 ст. 50 Закону №2240 та пп. 3.1.1 Положення №25). Саме комісія (уповноважений) складає протокол з рішенням про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі протоколу бухгалтер оформляє заяву-розрахунок, де наведено інформацію про нараховані застрахованій особі суми лікарняних, що буде виплачено за рахунок Фонду. Саме заяву-розрахунок і подають до територіального органу Фонду для отримання коштів на виплату лікарняних. Фонд перевіряє дані, зазначені у заяві-розрахунку, і якщо не виявить помилок, — перераховує на спецрахунок кошти для виплати лікарняних. Такі кошти повинні надійти протягом 10 робочих днів після надходження заяви-розрахунку. Саме після цієї події підприємство зі спецрахунка зможе виплатити працівникові лікарняні.
Суми зі спецрахунка можна використати лише для виплати лікарняних за рахунок Фонду та сплати ЄСВ та ПДФО, утриманих зі суми таких лікарняних.
Облікові моменти виплати лікарняних
Лікарняні — як ті, що підприємство оплачує за власний кошт, так і профінансовані з коштів Фонду, — є об'єктом оподаткування ЄСВ, адже з метою оподаткування їх прирівняно до зарплати. Нараховують ЄСВ на суму допомоги за ставкою 22%.
До речі, згідно з ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ, підприємства, в яких працюють інваліди, застосовують ставку нарахування ЄСВ у розмірі 8,41% до сум лікарняних інваліда.
Суми лікарняних також слід оподаткувати ПДФО за загальними правилами, як зарплатну виплату, застосувавши відповідно ставку 18%
У бухобліку нарахування та виплату лікарняних показують на субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами». Розрахунки з Фондом — на субрахунку 378 «Розрахунки з державними цільовими фондами». Так, нарахування лікарняних, які підприємство має отримати від Фонду, відображаємо проведенням Д-т 378 К-т 663, а ось їх отримання на рахунок — Д-т 311 К-т 378.
5. Облік розрахунків з різними кредиторами. Облік розрахунків з учасниками.
Облік розрахунків з учасниками ведеться на пасивному рахунку 67 «Розрахунки з учасниками». Заборгованість за внесками до капіталу підприємства відображується на окремому рахунку 46 «Неоплачений капітал».
Рахунок 67 призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом прибутку (дивіденди тощо).
За кредитом рахунка 67 відображується збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, за дебетом – її зменшення (погашення), в тім числі реінвестування доходів тощо.
Рахунок 67 має такі субрахунки:
-
671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»
-
672 «Розрахунки за іншими виплатами»
Аналітичний облік ведеться за кожним засновником та учасником та за видами виплат.
6. Облік розрахунків за іншими операціями
Для обліку розрахунків за іншими операціями призначено рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями», який має такі субрахунки:
-
681 «Розрахунки за авансами одержаними»
-
682 «Внутрішні розрахунки»
-
683 «Внутрішньогосподарські субрахунки»
-
684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»
-
685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
На субрахунку 681 ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи.
На субрахунку 682 ведеться облік всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами.
На субрахунку 683 ведеться облік внутрігосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; за іншими видами розрахунків.
На субрахунку 684 ведеться облік нарахованих відсотків за використання коштів або товарів, отриманих у кредит; використання майна, отриманого в користування, тощо.
На субрахунку 685 ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунку 68, а саме: з різними організаціями за операціями номенклатурного характеру (навчальними та науково-дослідними закладами тощо), за іншими операціями.
Аналітичний облік розрахунками з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями ,установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.