ВИВЧАЄМО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК РАЗОМ!
3.3 Побудова балансу
Структура бухгалтерського балансу підприємства, що рекомендована Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", є типовою.
Залежно від потреб загальнодержавного спрямування Міністерство фінансів України за погодженням із Держкомстатом України може вносити відповідні корективи до структури балансу та видавати інструкції про складання періодичної (поточної) та річної звітності, в яких конкретизується зміст статей балансу, наводяться їх оцінка, розрахунок окремих показників та інші дані.
Для окремого відображення у балансі господарських засобів і джерел їх утворення баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. Ліва частина балансу, в якій відображаються господарські засоби, — називається актив, а права частина, в якій відображаються джерела утворення господарських засобів, — називається пасив. За умов, коли ліва частина балансу є активом, а права пасивом — форма балансу називається горизонтальною. Є країни, зокрема Японія та ін., де актив і пасив розміщуються в колонці один за одним. Така форма балансу називається вертикальною.
Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.
Визначення активів у П(С)БО містить ряд понять:
1. Виникнення у результаті минулих подій (тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася). Наприклад: активом є придбання майна за гроші, в кредит, в обмін на інше майно, безкоштовно; в той же час підписання угоди про придбання не приведе до появи активу.
2. Здійснення контролю підприємством випливає з права управління певними ресурсами. Контроль не залежить від права власності, тобто підприємство здійснює контроль не через власність, а через управління.
3. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство. Наприклад: продаж готової продукції забезпечує надходження грошових коштів, в той же час існує ризик неплатоспроможності покупця.
Актив відображається у балансі за умови, що:
- оцінка його може бути достовірно визначена;
- очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Наприклад, невідшкодована заборгованість підприємства-банкрута не може бути відображена як актив у балансі його кредитора, оскільки надходження грошових коштів не відбудеться.
Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Це означає, що підприємство має обов’язок щодо оплати раніше отриманого активу або невідмовну угоду щодо його придбання.
Зобов’язання відображаються у балансі, якщо:
- його оцінка може бути достовірно визначена. Наприклад, сума зобов’язань за отримані товари однозначно визначена в контракті та документах, за якими здійснювалося надходження товарів;
- існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Наприклад, рішення про придбання активу у майбутньому не приводить до виникнення зобов’язання. Обов’язки можна розглядати як зобов’язання лише тоді, коли вони мають бути виконані неминуче та мають визначений термін виконання. Погашення зобов’язання, як правило, викликає зменшення ресурсів підприємства. Наприклад, оплата отриманих товарів викликає відтік грошових коштів.
Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. З цього випливає:
Власний капітал = Активи – Зобов’язання
Суму зобов’язань та власного капіталу називають пасивами.
Таким чином у балансі підсумок активів повинен дорівнювати сумі пасивів. Цей підсумок називається валютою балансу.
Їхня рівність пояснюється тим, що гроші, вкладені в активи, надаються кредиторами або власниками.
Актив і пасив балансу складаються з окремих статей.
Стаття балансу - це показник, який відображає величину певного економічно однорідного виду засобів, джерел їх утворення та коштів у грошовому вираженні на певну дату. Грошове вираження називають оцінкою статті.
Основним елементом балансу (звіту про фінансовий стан) є балансова стаття, яка є неподільним показником в балансі і характеризує окремий вид активів (активна стаття) або вид зобов'язань чи капіталу (пасивна стаття).
Стаття — це елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, встановленим Національним П(С)БО 1, тобто визначенню активів, зобов'язань і власного капіталу.
Стаття наводиться у балансі (звіті про фінансовий стан), якщо відповідає двом критеріям:
• існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
• оцінка статті може бути достовірно визначена.
Балансова стаття може бути одноелементною, наприклад, "Нематеріальні активи", яка заповнюється за даними одного балансового рахунку, або багатоелементною, наприклад, "Інші необоротні активи" - для заповнення яких використовуються дані двох або більше балансових рахунків, субрахунків.
До таких балансових статей, як "Нематеріальні активи", "Основні засоби", "Довгострокові біологічні активи", "Інвестиційна нерухомість", що розташовуються в активі балансу та "Зареєстрований капітал", "Страхові резерви", що розташовують в пасиві балансу, наводяться дані за регулюючими рахунками в дужках і при підрахунку підсумків віднімаються.
Кожній балансовій статті привласнюється код рядка, в межах чотирьох знаків, і який є незмінним. Інформація по кожній балансовій статті наводиться на початок і на кінець звітного періоду (в квартальних балансах) та на кінець року (в річних балансах).
Отже, балансові статті об'єднуються в розділи, що дає можливість загального огляду балансу і дуже зручно при проведенні аналізу інформації. В основі об'єднання балансових статей в розділи покладено принцип їх ліквідності та їх економічна класифікація.