За економічним змістом рахунки поділяються на :

       1) рахунки для обліку господарських засобів (майна);

       2) рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів;

       3) рахунки для обліку господарських процесів і їх результатів.

За  призначенням і структурою рахунки поділяються на :

       1) основні рахунки – характеризують склад та структуру засобів господарства, джерел формування, їх наявність і рух. На підставі основних рахунків складають баланс будь-якого підприємства. Основні рахунки за своїм призначенням і будовою можуть бути:

• матеріальні, тобто інвентарні;

• грошові;

• розрахункові;

• фондові.

       2) регулюючі рахунки – призначені для обліку сум, на які необхідно зменшити або збільшити залишок по основному рахунку, з метою його уточнення. Рахунки використовуються лише в тому випадку, коли є необхідність обліковувати окремі засоби у двох оцінках, наприклад,основні засоби – за первісною та залишковою вартістю. Оскільки вони зменшують залишок по відповідних рахунках, їх ще називають контрарними. Вони поділяються на:

• контрактивні – знаходяться навпроти активу, тобто в пасиві, а основні рахунки, які вони регулюють, – в активі;

• контрпасивні –розміщуються навпроти пасиву.

       3) операційні рахунки – призначені для проміжного накопичення витрат чи прибутків по окремих господарських операціях. Їх ще називають робочими або тимчасовими. Більшість з цих рахунків не мають початкового і кінцевого сальдо. Вони поділяються на:

• розподільчі – призначені для обліку витрат, що вимагають перерозподілу і тому в момент запису не можуть бути віднесені на відповідні рахунки. Збірно-розподільчі накопичують витрати протягом певного періоду, які потім за певною базою розподіляються та переносяться на інші рахунки.(91,92,93). Звітно-розподільчі або бюджетно-розподільчі рахунки призначені для обліку сум витрат(доходів), що сплачуються або отримуються одноразово, але за своїм економічним змістом не можуть бути одразу віднесені до складу витрат поточного звітного періоду, а вимагають розподілу між кількома звітними періодами;

• калькуляційні – призначені для обліку витрат за окремими статтями калькуляції і визначення собівартості по операціях (процесах) заготівлі матеріалів, виробництва продукції тощо. (23,23);

• результатні – використовуються для відображення та порівняння витрат і доходів. Поділяються на операційно-результатні і фінансово-результатні (79,44).

       4) транзитні – використовуються в тому випадку, якщо за будь-яких причин буває необхідно виділити із загальної маси операцій і записів ту чи іншу їх групу, що не виділяється при звичайному веденні обліку.

       5) позабалансові рахунки відображають кількість, якість і вартість майна та заборгованість, які фактично не належать підприємству і тому не можуть бути включені до балансу.

Рахунки відкриваються як для активних, так і для пасивних статей балансу. Внаслідок цього розрізняють два види рахунків: активні та пасивні (від назви частин балансу). активні рахунки призначені для обліку наявності та руху господарських  засобів підприємства, пасивні – для обліку наявності та руху джерел утворення господарських засобів. Прикладом активних рахунків є «основні засоби», «Нематеріальні активи»,  «Запаси» тощо.

Активні рахунки поділяються на:

     1) рахунки, на яких обліковуються засоби, що характеризуються натуральними вимірниками (кг, л, шт. тощо), основні засоби, готова продукція, товари тощо;

     2) рахунки призначені для обліку грошових коштів: каса, поточний рахунок, валютний рахунок, інші рахунки грошових коштів;

     3) рахунки, призначені для обліку розрахунків з дебіторами: розрахунки з підзвітними особами, з дебіторами по претензіях, по відшкодуванню матеріальної шкоди тощо. Тобто рахунки, на яких відображена заборгованість фізичних і юридичних осіб перед підприємством;

     4) рахунки, призначені для обліку витрат: основне виробництво, капітальні та фінансові інвестиції тощо.

Прикладом пасивних рахунків є «Зареєстрований капітал», «Довгострокові позики», «Розрахунки з оплати праці» тощо.

Пасивні рахунки поділяються на :

     1) рахунки, на яких обліковується власний капітал: зареєстрований капітал, резервний капітал тощо;

     2) рахунки, призначені для обліку позик банку: короткострокових та довгострокових;

     3) рахунки, на яких ведеться облік розрахунків з кредиторами: розрахунки з постачальниками, з працівниками з оплати праці, з бюджетом тощо;

     4) рахунки, призначені для обліку доходів, прибутку.

Отже, рахунки, на яких враховуються активи підприємства (устаткування, матеріали, готова продукція, кошти), називаються активними. Збільшення засобів на таких відбивається за дебетом, їхня витрата – за кредитом. Кінцевий залишок, або сальдо, на активному рахунку може бути отриманий лише за дебетом. Наприклад, у касі ніяк не може бути негативна кількість грошей.

Рахунки, на яких ведеться облік джерел фінансування для придбання активів (статутного капіталу, резервного капіталу, прибутку, кредитів), називаються пасивними. Збільшення коштів на таких рахунках записується за кредитом, а зменшення – за дебетом. Кінцевий залишок, або сальдо, може бути отриманий лише за кредитом.

Сума (разом) записів господарських операцій по дебету або кредиту рахунку за певний період (як правило за місяць) без початкового сальдо називається оборотом. Для визначення кінцевого сальдо по рахунку необхідно до початкового сальдо додати збільшення по рахунку і вирахувати зменшення.

З урахуванням вищесказаного представимо схеми будови активного і пасивного рахунків наступним чином: