1. Економічний зміст основних засобів

У бухгалтерському обліку до необоротних активів відносяться активи, призначені для використання протягом більше одного року (або операційного циклу ,якщо він перевищує один рік).

П(С)БО 7 «Основні засоби» містить таке визначення основних засобів:

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки і споруди, передавальне устаткування, машини і обладнання, транспортні засоби ,інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.

​

2. Оцінка і класифікація основних засобів

За функціональним призначенням розрізняють:

• виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини тощо);

• невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників.

За використанням  основні засоби поділяються на :

• діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві);

• не діючі (ті, що не використовуються у певний період часу);

• запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для зміни об’єктів основних засобів ,що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має їх розподіл   за ознакою належності на власні і орендовані.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються на такі групи: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар; робоча та продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість включає:

• суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

• суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;

• суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів;

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

• сплачені мито, податки та інші платежі, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

• винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об’єкт основних засобів;

• витрати з страхування ризиків, пов’язаних із доставкою основних засобів;

• витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Залишкова вартість  являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об’єкта.

Відновлювальна вартість  —  є вартістю відтворення основних засобів в сучасних умовах.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання.

Для обліку основних засобів у плані рахунків передбачено рахунок 10 «Основні засоби».

Основні засоби, які мають специфічні особливості і не підпадають під жодну з вищенаведених груп, відображаються в обліку на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». До них відносяться бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентар­на тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.

​

3. Документальне оформлення руху основних засобів

Існують такі типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів:

Типова форма № ОЗ – 1 «Акт прийому-передачі основних засобів» застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів для обліку введення їх до експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству.

Типова форма № ОЗ – 2 «Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів» застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів з капітального ремонту, реконструкції та модернізації.

Типова форма № ОЗ – 3 «Акт на списання основних засобів», Типова форма № ОЗ – 4 «Акт на списання автотранспортних засобів» застосовується для оформлення вибуття окремих об’єктів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації.

Типова форма № ОЗ – 5 «Акт про установку, пуск і демонтаж будівельної машини» складається при установці, пуску і демонтажі будівельної машини, що взята напрокат.

Типова форма № ОЗ – 6 «Інвентарна картка обліку основних засобів» застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи основних засобів на підприємстві.

Типова форма № ОЗ – 7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів» застосовується для реєстрації інвентарних карток.

Типова форма № ОЗ – 9 «Інвентарний список основних засобів» застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта за матеріально відповідальними особами.

Типова форма № ОЗ – 14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств), Типова форма № ОЗ – 15 «Розрахунок амортизації основних засобів»(для будівельних підприємств), Типова форма № ОЗ – 16 «Розрахунок амортизації автотранспортних засобів» використовуються для розрахунку амортизації основних засобів.

​

4. Облік надходження основних засобів

Надходження основних засобів здійснюється в результаті:

• придбання за плату;

• будівництво (підрядним і господарським способами);

• внесення засновниками до статутного капіталу;

• безоплатне одержання;

• отримання в обмін на неподібні об’єкти.

При передачі кожного об’єкта основних засобів в експлуатацію комісією, яка створена за наказом керівника підприємства і здійснює приймання об’єкта, складається Акт приймання пе­редачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (Ф № 03-1). В цьому документі вказується первісна вартість об’єкта, місце експлуатації, його відповідність технічним умовам.

Кожному об’єкту надається інвентарний номер, який наноситься на об’єкт і в подальшому проставляється у всіх документах, на підставі яких відбувається внутрішнє переміщення об’єк­та, або його вибуття, а також в інвентарній картці (Ф № 03-6).

Інвентарна картка — регістр аналітичного обліку основних засобів. У ній містяться такі дані: інвентарний номер, назва об’єк­та, коротка технічна характеристика, місце експлуатації, дата вве­дення в експлуатацію, рік випуску або будівництва, норма амортизації, дата вибуття з експлуатації, відомості про переоцінку, реконструкцію, модернізацію об’єкта та інші.

Придбання об’єктів основних засобів за плату, а також їхнє будівництво являють собою капітальні інвестиції підприємства, для обліку яких призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

​

5. Нарахування та облік амортизації

Об’єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Амортизація (знос) нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, який визначається підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його реконструк­ції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Фактори, які впливають на визначення строку корисного використання:

• очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• правові або подібні обмеження використання об’єкта.

Строк корисного використання може переглядатися у разі зміни очікуваних економічних вигод від цього об’єкта.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання, за одним з методів.

Сутність кожного методу така:

• за прямолінійним методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкту основних засобів;

• за методом прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації розраховується як добуток залишкової вартості на початок звітного року та норми амортизації, обчис­леної, виходячи з очікуваного періоду часу, використання об’єк­та основних засобів, яка подвоюється;

• за кумулятивним методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості об’єкта, який амортизується, та кумулятивного коефіцієнта;

• за виробничим методом річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації;

• за методом зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Метод амортизації об’єкта переглядається, якщо змінюються очікувані способи отримування економічних вигод від його використання. Амортизація за новим методом починає нараховуватись, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

Нарахування амортизації:

• починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів визнано активом;

• припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта з основних засобів;

• призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови (дообладнання) та консервації об’єкта основних засобів.

Витрати від зменшення корисності об’єкта включаються до складу витрат звітного року. Вони накопичуються протягом стро­ку корисного використання і відображаються в балансі у складі зносу основних засобів.

Накопичені за попередні періоди втрати від зменшення корис­ності об’єкта повністю або частково сторнуються в тому звітному періоді, в якому зникли причини зменшення корисності об’єкта основних засобів.

Зменшення корисності — втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості над сумою очікуваного від-
шкодування.

Амортизація малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів може нарахуватися у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 % вартості об’єктів, які амортизуються, та решта 50 % вартості — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта 100 % його вартості.

Для накопичення інформації про амортизовану вартість необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, передбачено у Плані рахунків рахунок 13 «Знос необоротних активів».

​

6. Облік витрат на поліпшення та утримання основних засобів

Поліпшення основних засобів відбувається в результаті:

• модернізації;

• модифікації;

• добудови;

• дообладнання;

• реконструкції.

Витрати, пов’язані поліпшенням основних засобів, являють собою за економічним змістом капітальні інвестиції і призводять до збільшення первісної вартості основних засобів.

Утримання основних засобів у робочому стані вимагає їхнього поточного обслуговування, а також проведення поточного і капітального ремонтів. Витрати на обслуговування і ремонт основних засобів відносяться на витрати діяльності підприємства.

​

7. Облік вибуття основних засобів

Вибуття основних засобів відбувається в результаті:

• реалізації;

• ліквідації;

• безоплатної передачі;

• внеску до статутного капіталу інших підприємств;

• невідповідності критеріям визнання активом.

При вибутті основних засобів комісія, створена за наказом керів­ника підприємства, складає Акт на списання основних засобів, в якому вказуються такі дані: первісна вартість об’єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу за час експлуатації, залишкова вартість, причина вибуття, витрати, пов’язані з вибуттям об’єкта, а також сума отриманого доходу. На підставі акта здійснюються відповідні записи в аналітичному і синтетичному обліку основних засобів.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.

​

8. Кореспонденція рахунків з обліку основних засобів

І.Облік придбання основних засобів

1. Надійшов об’єкт основних засобів від постачальників: Дт 152 Кт 631

2. Відображена сума ПДВ: Дт 641 Кт 631

3. Сплачено постачальнику за придбаний об’єкт: Дт 631 Кт 311

4. Відображені витрати, пов’язані з придбанням основних засобів: Дт 152 Кт 685

5. Відображена сума ПДВ: Дт 641 Кт 685

6. Зараховано придбаний об’єкт до складу основних засобів: Дт 10 Кт 152

​

ІІ. Облік безоплатно одержаних основних засобів

1. Безоплатно одержані основні засоби зі строком використання 5 років Дт 10 Кт 424

2. Відображені витрати на транспортування і монтаж безоплатно одержаних основних засобів: Дт 152 Кт 685

3. Відображено ПДВ Дт 641 Кт 685

4. Зарахування витрат на транспортування на збільшення вартості безоплатно одержаних основних засобів: Дт 10 Кт 152

5. Одночасно з нарахуванням амортизації відображується визнання доходу: Дт 424 Кт 745

6. Списується на фінансові результати дохід від безоплатно одержаних активів: Дт 745 Кт 79

​

ІІІ. Облік реалізації основних засобів

1. Відображується дохід від реалізації основних засобів: Дт 311, 371 Кт 742

2. Нараховано ПДВ:  Дт 742 Кт 641

3. Відображено знос реалізованих основних засобів:  Дт 131 Кт 10

4. Залишкова вартість реалізованих основних засобів:  Дт 972 Кт 10

5. Витрати, пов’язані з реалізацією основних засобів:  Дт 972 Кт 311

​

IV. Облік ремонтів основних засобів

1. Відображені витрати на ремонт:

- основних засобів виробничого призначення Дт 91 Кт 631

- об’єктів загальногосподарського призначення:Дт 92 Кт 631

- об’єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення:Дт 949 Кт 631

- об’єктів, що використовуються для наукових досліджень та розробок:Дт 941 Кт 631

- об’єктів, що забезпечують збут продукції:Дт 93 Кт 631

- відображена сума ПДВ:Дт 641 Кт 631

2. Відображені витрати з реконструкції, модернізації об’єктів основних засобів:Дт 152 Кт 631

3. Відображена сума ПДВ:Дт 641 Кт 631

4. Здійснена оплата підрядній організації за виконання робіт:Дт 631 Кт 311

5. Після завершення реконструкції і модернізації зараховуються витрати на збільшення первісної вартості основних засобів: Дт 10 Кт 152

​

V. Нарахована амортизація основних засобів

1. Об’єктів виробничого призначення:Дт 23 або 91 Кт 131

2.  Об’єктів загальногосподарського призначення: Дт 92 Кт 131

3.  Об’єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення:Дт 949 Кт 131

4.  Об’єктів, що використовуються для наукових досліджень та розробок:Дт 941 Кт 131

5.  Об’єктів, що забезпечують збут продукції:Дт 93 Кт 131