ТЕМА 1.2 ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ У БАНКУ
-
Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках у банку
Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства отримувача. Фінансовим посередником у цих операціях виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.
Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективне використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.
Банк, в якому відкрито рахунки підприємств, та який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність», називається обслуговуючим.
2. Основні види банківських рахунків
Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492, для збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форми власності клієнтам за договором банківського рахунку такі рахунки:
До поточних рахунків належать:
-
рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;
-
поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;
-
поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;
-
поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів.
До вкладних (депозитних) рахунків належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії.
Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.
Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи (у національній та/або іноземній валюті) та один поточний рахунок (у національній та/або іноземній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.
3. Порядок відкриття та закриття поточного та інших рахунків у банку
Для відкриття поточного рахунку потрібно подати такі документи:
Юридична особа, яка використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платник єдиного внеску), додатково до вищезазначеного у цьому пункті переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі Пенсійного фонду України.
Інформацію про те, що юридична особа не використовує найману працю і не є платником єдиного внеску, клієнт зобов'язаний зазначити в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація».
Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунку або відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунку разом з усіма необхідними документами. Між банком і підприємством укладається угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунку, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунку, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунку тощо. За окремою угодою банк надає список тарифів комісійної винагороди за свої операції та послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунку, за вилучення готівки, вихідні перекази, закриття рахунку та інші).
Банк зобов'язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного органу державної податкової служби про відкриття або закриття поточного чи вкладного (депозитного) рахунку такого клієнта:
фізичної особи - підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Бухгалтерія на підставі розпорядження керівника банку реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта.
Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі «Відмітки банку».
За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.
Для відкриття акредитиву, депонованого у виконуючому банку, платник подає заявку в чотирьох примірниках, а депонованого в банку-емітенті – у трьох примірниках.
Для отримання чекової книжки підприємство подає до банка-емітента заяву в одному примірнику з підписами осіб, яким надано право підпису документів для здійснення грошово-розрахункових операцій. На зворотному боці заяви чекодавець самостійно вказує суму, в межах якої можуть бути сплачені виписані чеки.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.
Банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Підстави для закриття поточного рахунку:
У разі припинення юридичної особи внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення поточний рахунок може бути закритий юридичною собою-правонаступником за умови подання ним таких документів:
-
заяви про закриття поточного рахунку;
-
копії рішення учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, копії рішення суду або відповідних органів державної влади про припинення юридичної особи, засвідченої нотаріально або органом, який прийняв таке рішення;
-
картки із зразками підписів і відбитка печатки юридичної особи-правонаступника, засвідченої нотаріально. Якщо на поточному рахунку немає залишку коштів, то картка із зразками підписів і відбитка печатки не подається.
Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:
-
найменування банку;
-
найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку;
-
номера рахунку, який закривається;
-
дати складання заяви.
Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.
Заява про закриття поточного рахунку може подаватися банку в електронній формі засобами програмно-технічного комплексу «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому випадку заява про закриття поточного рахунку має містити електронний цифровий підпис.
Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).
Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.
У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.
У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.
4. Документальне оформлення руху грошових коштів на рахунках у банку
Для перерахування коштів з поточного рахунку в банку використовують платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі, банківські платіжні картки.
Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформлене на спеціальному бланку. При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник. За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування, тобто зазначену платником у розрахунковому документі дату, починаючи з якої грошові кошти, переказані платником одержувачу, переходять у власність одержувача.
Платіжне доручення – це письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів. У документі зазначаються реквізити платника: назва, ідентифікаційний номер, номер поточного рахунка, код (МФО) банку, а також аналогічні реквізити одержувача, сума (числом і буквами) та код і призначення платежу. Платіжними дорученнями оформлюються всі розрахунки з нетоварних операціях і більшості товарних.
Платіжне доручення приймається банком для виконання протягом десяти календарних днів із дня оформлення. Банк приймає до виконання платіжне доручення тільки в разі наявності коштів на поточному рахунку (якщо інше не передбачено договором із банком). Виняток становлять платежі, пов’язані з оплатою праці. Коли заробітна плата виплачується частково, то податки до бюджету та збори до державних цільових фондів перераховуються пропорційно виплаченій зарплаті.
Платіжні вимоги-доручення – це комбінований розрахунковий документ, що складається з двох частин; перша вимога підприємства-постачальника сплатити вартість товару, робіт і послуг; друга – доручення платника банку перерахувати належну суму коштів зі свого рахунку на рахунок постачальника, застосовуються в разі оплати підрядчикам виконаних будівельних і ремонтних робіт, а також і деяких поставках. Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги-доручення не враховується.
Вимога-доручення подається платником в установу банку у двох примірниках. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.
Платіжні вимоги, як банківський документ, застосовуються в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів. Цим документом оформлюються примусові стягнення боргу на користь казначейства на підставі виконавчого документа, на підставі рішення податкового органу або арбітражного суду. До платіжної вимоги при цьому додається відповідне рішення, а банк приймає вимогу незалежно від наявності залишку для сплати на поточному рахунку.
Чеки грошові – застосовуються для одержання підприємствами з рахунків готівки.
Чеки розрахункові – це доручення своєму банку переказати кошти з рахунка отримувача коштів на рахунок пред’явника чеків.
Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.
Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.
Чек включає:
а) назву "розрахунковий чек";
б) назву (для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює) власника чекової книжки (далі-чекодавця) та номер його рахунку;
в) назву банку-емітента і його номер МФО;
г) ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб - ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння державною податковою адміністрацією;
д) назву чекодержателя;
е) доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;
є) призначення платежу;
ж) число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;
з) підписи чекодавця та відбиток печатки.
Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без виконання. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).
Акредитив – це розрахунковий документ із дорученням однієї акредитивної установи іншій здійснити за рахунок задепонованих коштів оплату за товар.
Непокритий акредитив — це акредитив, оплата за який, при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника, гарантується за рахунок банківського кредиту.
Для оформлення акредитиву виписується і направляється банку заява на акредитив. Кошти заявника при цьому бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» балансового рахунка № 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Вексель – це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель у відповідний строк.
Будь-яке перерахування (крім сплати податків і зборів до бюджету) повинно мати підставу, підтверджену документально. Документами, що підтверджують правомірність платежу, можуть бути: договір, акт (виконаних робіт, наданих послуг, результатів перевірки фондами, податковими органами, звіряння тощо),накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, лист, наказ, інше.
Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з додаванням виправдовуючих документів.
Виписка банку – це документ, який видається банком підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку. Вона замінює собою регістр аналітичного обліку за операціями на поточному рахунку та одночасно є підставою для бухгалтерських записів. Таким чином, виписка банку – це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком. Бухгалтер при отриманні виписки здійснює наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном – контирування виписки:
-
виписка нумерується;
-
перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані або списані кошти;
-
перевіряється відповідність сум у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;
-
проставляється кореспонденція рахунків відповідно до проведених операцій.
Обробляючи виписки, бухгалтер повинен пам’ятати, що поточний рахунок для обліку на підприємстві – активний, а для банку –пасивний. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість.
5. Облік руху грошових коштів на рахунках у банку
Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку операцій на рахунках у банках використовується рахунок 31 «Рахунки в банках», який призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що перебувають на рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій.
Рахунок 31 «Рахунки в банках» має такі субрахунки:
-
311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
-
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
-
313 «Інші рахунки в національній валюті»;
-
314 «Інші рахунки в банку в іноземної валюті».
Синтетичний облік на рахунку 31 здійснюється у відповідності до облікової політики підприємства та робочого плану рахунків підприємства.
Аналітичний облік за рахунком 31 може вестися за видами рахунків, відкритих у банківських установах. Він повинен надавати можливість щоденно визначати залишки грошових коштів на рахунках в банках, їх рух за певний період, виявляти накопичення грошових коштів понад мінімальної потреби для розміщення його у високоліквідних активах.
Облік руху грошових коштів на банківських рахунках здійснюється наступним чином: за дебетом рахунку 31 відображаються надходження грошових коштів, за кредитом – їх використання.
Залишки по бухгалтерських рахунках повинні копійка в копійку збігатися із залишками по відповідним для них банківським рахункам. Усі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку підприємства банк реєструє у спеціальній виписці з особового рахунку, із вказуванням підтверджуючих документів. Даний документ замінює собою регістр аналітичного обліку за операціями на поточному рахунку та одночасно є підставою для бухгалтерських записів.
Бухгалтер у день одержання виписки здійснює операції, які позначають бухгалтерським терміном «контування» – перевірка й обробка виписки. Цей процес передбачає:
-
нумерування виписки;
-
добір документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, і перевірка наявності виправдних документів від інших підприємств, що є підставою для зарахування або списання коштів;
-
звірку достовірності записів у виписці банку і до даних до неї документах, а також відповідності суми у виписці сумам виправдних документів на перерахування або зарахування коштів;
-
перевірку правильності визначення залишку грошей на поточному рахунку після здійснених операцій;
-
зазначення кореспондуючого рахунка у виписці проти кожної суми згідно з наведеними операціями;
-
за необхідності – зазначення кодів аналітичних статей обліку.
Типові бухгалтерські проведення:
Регістрами для обліку грошових засобів по розрахунковому рахунку є журнал-ордер № 1 і відомості № 1.1, 1.2.
Складаються журнал-ордер і відомість за даними виписок банку. При цьому треба мати на увазі, що одній виписці відводять один рядок в регістрі.
6. Основні поняття з обліку грошових коштів на інших рахунках в банку
Для зберігання грошових коштів спеціального призначення можуть відкриватись в банку й інші поточні рахунки в національній або іноземній валюті. На цих рахунках обліковуються кошти, одержані на наукові дослідження, на сумісну діяльність.
Облік грошових коштів на рахунках ведеться на рахунку 313, 314.
Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад – акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).
Рахунок 313 – «Інші рахунки в банках у національній валюті». За кожним з інших рахунків відкривають окремий субрахунок, залежно від мети відкриття того чи іншого рахунка. Такими рахунками можуть бути:
-
3131 «Акредитиви у національній валюті». Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків;
-
3132 «Лімітна чекова книжка». Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків;
-
3133 «Спеціальний картковий рахунок». Запроваджується підприємствами, які для здійснення розрахунків використовують корпоративні пластикові картки; -
3134 «Спеціальний рахунок на фінансування капітальних вкладень». Запроваджується при необхідності відокремленого зберігання грошових коштів цільового призначення; -
3135 «Поточний рахунок філії». Запроваджується підприємствами, за наявності у них філій або представництв, не виділених на окремий баланс.
Наведений список можливих банківських рахунків, що відкриваються у національній валюті не є вичерпним.
Рахунок 314 – «Інші рахунки у банках в іноземній валюті». За кожним з інших інвалютних рахунків відкривають окремий субрахунок, залежно від мети відкриття того чи іншого рахунка. Такими рахунками можуть бути:
-
3141 «Поточний валютний рахунок у банку всередині країни». Запроваджується при веденні підприємством експортних операцій. На кожний вид іноземних валют, які має в своєму розпорядженні підприємство, відкривається окремий валютний рахунок4;
-
3142 «Транзитний (розподільний) валютний рахунок». використовується при здійсненні експортних операцій і зарахуванні валютної виручки. При цьому на кожен вид іноземних валют, які має в своєму розпорядженні підприємство, відкривається окремий транзитний рахунок;
-
3143 «Валютний рахунок за кордоном». Відкривається підприємствами-резидентами у банках інших країн для обслуговування своєї діяльності на території цих країн;
-
3144 «Акредитиви в іноземній валюті». Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків;
-
3145 «Спеціальний картковий рахунок у іноземній валюті». Запроваджується підприємствами, які для здійснення розрахунків використовують корпоративні пластикові картки.
7. Документальне оформлення руху грошових коштів на інших рахунках у банку.
На рахунках 313 «Інші рахунки в банках в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті» відображається наявність та рух коштів підприємства, що знаходяться на особливих рахунках, в акредитивах, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, компенсаційні сертифікати, імпортний депозит тощо.
Акредитивна форма розрахунків передбачається окремим договором. Вона забезпечує безперечну оплату шляхом бронювання суми на окремому акредитивному рахунку. Такий вид акредитиву називається покритим. Його сума перераховується з поточного рахунка. Непокритий акредитив – це акредитив, оплата за який, при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника, гарантується за рахунок банківського кредиту. Для оформлення акредитиву виписується і направляється банку заява на акредитив. Кошти заявника при цьому бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» балансового рахунка № 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». На суму виставленого (оформленого) акредитиву:
Дебет рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»),
Кредит рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» (при оформленні акредитиву за рахунок власних коштів),
Кредит рахунка 60 «Короткострокові позики» (при оформленні акредитиву за рахунок короткострокової позики).
Умовами акредитиву передбачається строк його дії і документи, за якими здійснюється оплата заборгованості з акредитивного рахунка. При поданні цих документів банк списує суму платежу одержувачу. В бухгалтерському обліку ця операція відображається:
Дебет рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,
Кредит 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Після закінчення строку дії, передбаченого умовами акредитиву, невикористана його сума повертається, оформляється меморіальним ордером і зараховується на той рахунок, з якого був виставлений (оформлений):
Дебет рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»,
Дебет рахунка 60 «Короткострокові позики»,
Кредит 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»).
Аналітичний облік організується за кожним акредитивом окремо.
Розрахунки зі застосуванням розрахункових чеків використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб тільки з товарних операцій з метою скорочення розрахунків готівкою.
Для здійснення розрахунків платник одержує в банку чекову книжку, сума по якій бронюється на окремому рахунку. Сума зазначається в чековій книжці. Для проведення платежу виписується чек і передається одержувачу коштів, який пред’являє чек своєму обслуговуючому банку для зарахування на поточний рахунок. Термін дії чекової книжки – до одного року.
Розрахунки з застосуванням розрахункових чеків обліковуються на синтетичних рахунках аналогічно акредитивам, але із застосуванням окремого аналітичного рахунка «Розрахунки з застосуванням розрахункових чеків».
Для обліку таких коштів використовується рахунок 33 «Інші кошти» з відповідними субрахунками.
Загальні засади обліку інших грошових коштів відповідають методології обліку грошових коштів у касі й на рахунках у банку.
Аналітичний облік ведеться за кожним видом коштів, видами грошових документів та іншими ознаками, що характеризують їх вид і різновид.
4. Облік руху грошових коштів на інших рахунках у банку.
На рахунку 33 "Інші кошти" ведеться узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі, тобто грошові суми, внесені в каси банків, ощадні каси або поштові відділення для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства.
Рахунок 33 "Інші кошти" має такі субрахунки:
331 "Грошові документи в національній валюті"
332 "Грошові документи в іноземній валюті"
333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"
334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"
За дебетом рахунку 33 "Інші кошти" відображається надходження грошових документів у касу підприємства та коштів в дорозі, за кредитом - вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.
Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.