1. Поняття товарів та їх класифікація. Оцінка та облік товарів

Товаром називається річ, призначена для продажу або обміну на інші цінності. Товари формують запаси торговельних підприємств.

Товаром у широкому розумінні є матеріальна або нематеріальна власність, призначена для реалізації.

Взаємозамінні товари – група товарів, подібних за функціональним призначенням, використанням, якісними і технічними характеристиками, ціною та іншими параметрами таким чином, що покупець справді замінює або може замінити їх у процесі споживання ( у тому числі й виробничого).

Товари поділяють на непродовольчі та продовольчі товари.

Підприємства торгівлі, постачання та збуту купують товари для їх подальшого продажу.

Товари в роздрібній торгівлі обліковуються за продажними цінами, а в оптово-збутових організаціях - за покупними або продажними цінами.

У разі обліку товарів за продажними цінами різниця між їх вартістю за покупними і продажними цінами (яка утворюється за рахунок торгової націнки на товари) відображається на пасивному субрахунку 285 «Торгова  націнка».

​

2. Формування цін на товари і контроль за їх дотриманням

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» застосовують ціни на товари вільні і державні (фіксовані і регульовані).

Вільні ціни встановлюються виробниками продукції самостійно за погодженням з торговельними підприємствами та іншими покупцями продукції.

Вільні відпускні ціни оптових торговельних підприємств складаються з відпускної ціни підприємств-виробників продукції і оптово-збутової націнки оптового підприємства, яка призначена для покриття витрат обігу й одержання прибутку.

Вільні роздрібні ціни на товари вітчизняного виробництва складаються з відпускної оптової ціни (включаючи оптово-збутову націнку) і торгової націнки самого роздрібного підприємства.

По імпортних товарах торгові націнки встановлюються виходячи з їх митної вартості (а по підакцизних товарах — з урахуванням акцизного збору і ПДВ).

Підприємства роздрібної торгівлі найчастіше застосовують метод оцінки за цінами продажу, який передбачає використання середнього відсотку торговельної націнки.  Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) ціною реалізованих товарів і сумою торгової націнки, визначеною за середнім відсотком. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначають діленням суми залишку торго­вельних націнок на початок звітного місяця і торговельних наці­нок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Розрахунок середнього відсотка торговельної націнки:

Втн = (ТНП + ТНЗВ): (Тп + Тзв),

де Втн – середній відсоток торговельної націнки;

ТНП – залишок торговельних націнок на початок звітного місяця:

ТНЗВ – сума торговельних націнок за звітний місяць;

Тп – продажна вартість залишку товарів на початок звітного місяця;

Тзв – продажна вар­тість отриманих товарів у звітному місяці.

Розрахунок торговельної націнки, що припадає на реалізовані товари:

Т н.реал = Т реал * В тн,

де Т н.реал – сума торговельної націнки на реалізовані товари;

Т реал – продажна вартість реалізованих товарів.

Розрахунок собівартості реалізованих товарів:

С реал = Т реал - Т н.реал,

де С реал - собівартість реалізованих товарів.

​

3. Особливості обліку товарів у роздрібній торгівлі

Облік придбання товарів

Товари в роздрібну торгівлю надходять на підставі договорів купівлі-продажу (замовлень) від оптових торгових підприємств або безпосередньо від виробників. Основну масу продовольчих товарів роздрібні підприємства одержують від місцевих постачальників.

На відвантажені (відпущені) роздрібному підприємству товари постачальник виписує рахунок-фактуру та інші товаросупровідні документи, а також податкову накладну. За даними зазначених документів роздрібні підприємства приймають товари, а також перевіряють правильність цін, націнок) тарифів на перевезення, нарахованої суми ПДВ і акцизного збору. Товари приймають матеріально- відповідальні особи по місцях зберігання товарів.

У випадку виявлення розходження між фактично одержаними товарами і даними товаросупровідних документів комісією, призначеною наказом керівника торгового підприємства, складається Акт про встановлення розходжень за кількістю й якістю при прийманні товарно-матеріальних цінностей.

Облік товарів ведуть за місцями зберігання матеріально відповідальні особи у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які потребують суворого контролю (ювелірні вироби із дорогоцінних металів та ін.).

Бухгалтерія на кожну матеріально-відповідальну особу відкриває особовий рахунок, у який в подальшому на підставі прибутково-видаткових документів роблять записи про вартість одержаних та відпущених товарів і виводять залишок на звітну дату.   Матеріально-відповідальні особи у встановлені строки складають і подають до  бухгалтерії товарні звіти, які після перевірки служать підставою для відображення операцій в облікових регістрах.

Облік реалізації товарів у роздріб

Реалізація товарів у роздрібній торгівлі здійснюється переважно за готівку, а також за допомогою розрахункових чеків установ банків. Обсяг реалізації визначається за сумою, яка надійшла до каси за продані товари.

При торгівлі з використанням ЕККА сума виторгу за роздрібними цінами визначається за показниками фіскального чека, у якому відображається загальна сума денного обороту за реалізовані товари, на підставі даних якого і звіту касира в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 30 «Каса» і кредиту рахунка 702 «Доход від реалізації товарів».
Вартість реалізованих товарів (за роздрібними цінами) за даними товарних звітів матеріально відповідальних осіб списується з їх підзвіту на дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» з кредита рахунка 282 «Товари в торгівлі».

​

4. Облік товарних втрат

У процесі перевезення, зберігання і реалізації товарів у торгівельній діяльності можуть виникати втрати товарів. Вони поділяються на нормовані і ненормовані.

До нормованих належать втрати товарів у результаті природного убутку, тобто впливу на них об’єктивних природних факторів (усушка, розпилення, витікання, бій тощо) при нормальних умовах перевезення, зберігання і реалізації.

Ненормовані втрати — це нестачі та інші втрати товарів понад встановлені норми.

Норми природного убутку продовольчих і непродовольчих товарів встановлені відповідними нормативними актами, що діють на території України. Норми природного убутку продовольчих і непродовольчих товарів, встановлені відповідними нормативними актами, є граничними і застосовуються лише у тому разі, коли при прийманні товарів або при інвентаризації виявлена їх нестача. Якщо нестачі немає, норми природного убутку не застосовуються і нестача не списується.

П(С)БУ9 «Запаси» передбачено, що понаднормовані втрати (нестачі) запасів не включаються до їх первинної вартості, а відносяться на витрати діяльності того періоду, в якому вони були здійснені або встановлені.

Природний убуток розраховується за кожним видом (найменуванням) запасів.   У бухгалтерському обліку торгового підприємства зазначені операції відображатимуться в такому порядку:

ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕСТАЧЕЮ ТОВАРІВ